Буц Ілона

Дополнительные материалы:
https://vk.com/dnesha
https://vk.com/yadryadky

  • Стих №1

Непримітна львівська романтика
Починається з трамвайного квитка
Просувається тонкими смужками колій,
Промерзлим безхатьком надворі,
Промовляється тільки пошепки,
Цілунком розтоплює змерзлі шибки,
Бринить на старому органі,
На мить зупиняється на тонкому стані,
Опускається смужкою пилу
На старі громіздкі сувеніри…
Тільки шепотом, тільки навшпиньки,
Лиш в старих барахолках на ринках,
Тільки так без манір і без «па»,
Комірцем в наші душі ступа…

  • Стих №2

Туман був такий глибокий,
Що вміло роздягав чиюсь душу,
Знімав з неї льняну сорочку,
Складав. На оголену дмухав.
Вона чим могла закривалась,
Сумлінням, руками і спогадом.
Та спіднє уже задиралось,
Зливалося тіло із мороком.
І зранку та бідна душа
Прокинулась геть посірілою
У місто-мільйонник влилась
Доповнила пазл недоміміки.

  • Стих №3

Ми все ще мали цей заклятий шанс,
Ще ткали полотно наших стосунків.
Тоді пліткарки ще не оминали нас,
Їм погляд різав розріз моїх суконь.
Ти діставав з кишень щораз нові,
Такі тендітні й щирі компліменти,
Ховав від мене квіти польові,
Старі кивали: «Ат… студенти».
Іще не проколов стосунків полотно
Нудний і хитрий сіроманець-побут,
Ще павутиною не вкрилося вікно,
Ще у байдужість ми не вткнулись носом…
Не кровоточила душа старими язвами.
Ніхто не смів промовити «сволота»,
Тоді ми ще не розмовляли штампами.
Ми навіть думали одними тільки нотами.
Життя – бувалий композитор. Самотужки
Розставить вирішальні всі акорди. Не бійся.
Голос зірваний. На вушко
Скажу тобі: «Біжи. Скінчились ноти»..