Козинець Олександр

Дополнительные материалы:
http://vk.com/kozynec
http://vk.com/kozynets_virshi

  • Стих №1

Я взимку плавив лід теплом своїм,
Останні весни у мені топились повінню.
Та я ще не знайшов таких обійм,
В яких би відчував себе наповненим.
Немає страху в темряві ночей,
Якщо дивитися на неї ВИнаХІДливо.
Якщо шукати в ній тепло очей,
В які дивитись хочеться споріднено.

  • Стих №2

Непростими були два місяці,
Але все ж не було біди.
Хай на щастя мені заміситься,
Змиє небо старі сліди.
Влітку також бувають повені –
Щоб зітерти слова хотінь.
Оживаючи, я наповнююсь,
Я відновлюю свою тінь.
Час хвилинами б’ється голосно,
Міцно тисне мені в кадик.
Я лікуюся, я загоююсь.
Із середини. Дай води!

  • Стих №3

Дівчино, молода, нащо тобі те прядиво?
Вже на часі весільний рушник вишивати.
Балансуючи між брехнею і зрадами,
Просиш любов свою виживати.
Люди кажуть, що треба зібратись в кулак,
Лізуть в душу безпечно, мов діти у воду.
А ти знаєш сама з ким вже краще і як
Говорити потрібно або поводитись.
Допоки дощі із подавлених сліз
Уночі і на ранок дзвеніли ринвами,
Білий голуб тобі гарну звістку приніс:
Скоро буде усе мандариново!.