Лелека Марія \ Лелека

Дополнительные материалы:
https://vk.com/leleka_marya
https://vk.com/leleka_fm

  • Стих №1 «Вірш про мою протилежність»

На іншім кінці планети
Живе протилежність наша.
І значить, десь в світі ходить
Інакша, щаслива Маша.
Лихе в неї все минуло,
Кохання одне єдине.
(Це я просто так ковтнула,
Не з заздрості, зовсім, слину)
Із власної йде квартири
Вона у нових чоботях,
В будинку її не сиро,
У неї крута робота.
Здоров’ячко не підводить,
Життя, ніби йогурт чудо,
Коли вона ним проходить…
Ненавиджу цю паскуду!

  • Стих №2

Хлопчик питає, чи маю я запальнику.
Я маю звичку відказувати —
«Не палю!»
Хлопчик мені —
«В нас з тобою багато спільного!»
Я теж дуже рідко палю!
Не п’ю алкоголю й снодійного.
Не вживаю наркотиків.
Не тусуюся із божевільними.
Давай познайомимось!
Якщо ти є зараз вільною!»
«Гаразд!» — я відказую -«Слухай вряди-годи!
Я є вільна зараз, бо я є вільна завжди!
І в яких би стосунках і з ким я не переобувала
Ніхто ще не зтер з мене волі моєї сліди.
Якщо стисло про себе — я божевільна й смішна.
Мені подобається зима і осінь,
і так собі — літо й весна.
Мені подобаються люди,
з якими є про що помовчать.
Я любила всіх їх —
чоловіків і дівчат.
У забитім метро вивчала я
кількість кроків
Від лінії і до колїї
У чотирнадцять років.
Я ішла проти натовпу.
І зараз я так ходжу.
Я люблю наступати ногами
на критично страшну межу.
І гуляти одній, під дощем проливним у місті,
Слухаючи «Наутілус»
чи продажну «Агату Крісті».
Моя цифра тринадцять.
Мій улюблений колір чорний.
Герої мої — Багров, Карамазов, Печорін,
Кумири мої — Бандера, Шухевич і Власов.
Мене боялися всі вчителі,
і тому виганяли з класу.
Я фарбувала у чорний колір
Нігті, очі і губи.
Дорослих бісив у мені, дитині,
Дорослий і чорний гумор.
В тринадцять я серйозно і плідно
Вивчала Фрідріха Ніцше.
Я читала «Майн Кампф» Гітлера
І біблію сатанистів.
Я тусила з такими людьми,
Яких боїться поліція,
Напивалася до відключики
І йшла стріляти з рушниці.
Неслася за двісті кілометрів,
Сівши в чужу автівку,
Вивчала в теорії і на практиці
Створення вибухівки.
Звідти, доречі, й лишилася звичка
Носить запальничку в долонці.
Братимеш?»
Хлопчик узяв. І відстав. І мовчки палив в сторонці.

МОРАЛЬ: Нові пізнання, здобуті крізь силу, руйнують прекрасні твої видіння? Бачиш, яка погана й шкідлива звичка — тютюнопаління!

  • Стих №3

Ворогам – хула! Патріотам – хвала!
Але, патріот – це слабо.
Коли складова дієва мала,
І сходить до лозунгів – “Слава”!
Ні, не романтик, нам реаліст,
Потрібен, із ясним поглядом.
Хто він – сучасний націоналіст?
Яким відзначився подвигом?
Стояв на майдані? Був у АТО?
Клацав мишку і клаву пальцями?
На портретах стоятиме поруч хто,
З Шухевичем і Коновальцем?
Хто під червоно-чорним прапором
Виборюватиме ідею?
Словесні арт-обстріли
Інтернет концтабори,
Хто він – новий Бандера?
Віддати життя за праведний бій –
Еталон для кіно і сцени.
А в житті ми по краплі подвиг свій
Здійснюємо щоденно.
Нехай звинуватять нас ті хто в ваті,
Хай свої не дадуть нам німбів.
За краплею крапля, як кулі гатять,
Наші справи, святі й анонімні.
Крок за кроком. Щоденним поступом.
Не буває маленьких подвигів.
Є один лиш – великий нескорений,
На усіх розподілений порівну.
Без овацій, без слів, без слави,
Для усіх, хто продовжує праву
Нашу справу коли завгодно,
Коли страшно, коли не модно,
Коли зовнішній зменшиться натиск,
Коли тьмаряться світло й ясність,
Коли чуєш у спину – нацик!
Та несеш, як любов, затятість.
І завзяття, так само нове,
І бажання боротись залізне.
Тоді знай – ти справжній, в кому живе
Дух українського націоналізму!.